Скасування держмита при продажу

На самому початку свого президентського терміну В. Зеленський скасував відразу 61 указ, виданий урядом в період з 1991 по 2003 роки. «Під роздачу» потрапив і укладений в 1993 році наказ про введення держмита на нотаріальні послуги. Як це позначиться на представниках українського бізнесу і самих нотаріальних конторах? Розбираємося разом з «Альянс-Укрексперт»!

Як регулювалася робота нотаріусів до 2019 року?

Відповідно до вже згаданого вище акта, в Україні мали право завіряти угоди і документи нотаріуси, як державних установ, так і ті, що ведуть приватну практику. Відповідно, документи і угоди набували юридичної чинності незалежно від того, хто їх завірив: нотаріус з державної нотаріальної контори або приватної.

Зате розмір оплати за нотаріальні послуги в обох випадках відрізнявся радикально:

• Державні нотаріуси стягували за свої послуги мито в точно встановленому законом України розмірі.
• Їх приватні колеги ставили ставку мита на свій розсуд, а клієнт вже міг або погоджуватися з нею, або шукати іншого фахівця. При цьому поставити розмір держмита менше, ніж у державних же нотаріальних конторах, приватний нотаріус не мав права.

При цьому ставки мита, а також перелік осіб, звільнених від її сплати, були досить розмитими. Вони регулювалися Декретом КабМіну від 1993 року. Суть мита зводиться до того, що вона виступає оплатою за надання документів, що мають юридичну силу.
 
Не варто плутати її з податками: мито вираховується, наприклад, від вартості угоди. І якщо ви хочете отримати завірений документ купівлі-продажу, вам потрібно сплатити не менше 1% мита від реальної суми угоди. Податки ж обчислюються не від фактичної ціни, а від оціночної вартості майна.

Сучасний порядок оплати держмита

Оскільки провести повністю продуманий закон і узгодити всі процедури наш уряд ніколи не вмів, чи варто дивуватися, що нововведення від ОП також поки недопрацьовано. Але розглянемо докладніше.
 
Спочатку президент прийняв Наказ, який знімає обмеження на розмір мита, сплачуваного приватним нотаріусам. З одного боку – добре, адже на хвилі конкуренції нотаріуси можуть знизити свої ставки по держмиту на продаж. Але от невдача: інструкція з проведення оплати держмита від 2012 року залишилась в силі – її ніхто не відміняв. А по цій інструкції чітко прописано, що держмито в приватних конторах не може бути нижче, ніж в державних.
 
Поки що в зв’язку з цим Офіс Президента прийняв ще один наказ і скасував обов’язковий розмір мита при продажу – тепер він не буде складати обов’язковий 1%. Але і випустив наказ, за ​​яким розмір мита регулюють самі приватні нотаріуси – а який їм сенс ставити розмір держмита менш все того ж пріснопам’ятного 1%, якщо їх конкуренти стягують таку ж плату? Правильно, ніякої!
 
Так що, зі скасуванням обов’язкового тарифу держмита на покупку ситуація не вирішилася кардинально. Але тепер ринок нотаріальних послуг отримав чіткий і гнучкий регульований інструмент, який дозволить знизити відсоток використання «тіньових» схем на ринку.