У разі, якщо Ви плануєте отримати кредит під заставу наявного у Вас майна, то банк / фінкомпанія, тобто кредитор зобов’яже провести незалежну оцінку його ринкової вартості. У деяких випадках фінансові установи проводять оцінку самі, але в більшості випадків, визначена співробітниками банку вартість, далека від справедливої і незалежною.
До теперішнього часу українські банки і оцінювачі залишаються з недопрацьованоюзаконодавчою базою, відсутня єдина і достатня методологія оцінки для кредиту. До сих пір загальнодоступними і прийнятими в основу внутрішніх методик, більшістю провідних банків з оцінки майна для цілей застави залишаються Національні стандарти оцінки – набір нормативних документів, основне завдання яких в регламентації специфіки, методів, підходів в оцінці тих чи інших видів майна.
Банки та інші фінансові установи активно використовують в практиці комерційного кредитування поняття – заставна вартість, яку Національний Банк України на сьогодні ще досі не стандартизував. До сих пір відсутні: як чітке визначення, так і загальноприйняті методики розрахунку заставної вартості – все це, в більшості випадків, регулюється внутрішньобанківськими методиками. На практиці банки визначають заставну вартість як похідну величину від ринкової вартості, застосовуючи коефіцієнти, які, в основному, знижують величину визначеної ринкової вартості, що нерідко призводить до конфліктів з клієнтами.
Рідше банківська оцінка використовує визначення справедливої вартості предмета застави. Ця оцінка для кредиту відрізняється від визначень і справедливої вартості за МСФЗ (міжнародні стандарти фінансової звітності), і від визначення ринкової вартості застави. Це скоріше поняття так званої «очікуваної ринкової вартості», оскільки містить в собі поняття очікування події, на певну дату. Ми б назвали це прогнозом зміни вартості застави в часі. Але навіть група професійних експертів навряд чи візьметься прогнозувати, скільки буде коштувати об’єкт років через 5 чи 10, і тим більше – більший строк.
З поняття «оцінка для цілей застави» випливає – «заставна вартість» які порушує загальний у світовій практиці принцип поділу фінансових і заставних ризиків. Оцінка для кредиту, за версією ряду банків в Україні, не повинна використовувати припущення про безперервність діючого бізнесу, так як кредитні комітети вартість дохідного об’єкта для банку розглядають так, ніби бізнес зупинений, угоди анульовані, товари вивезено, дозволи припинені та ін. Тобто міжнародні стандарти орієнтують експерта, при оцінці діючого бізнесу, на фактичний аналіз ситуації банкрутства.
Ми розглянули дві кардинально різні моделі роботи з експертами-оцінювачами в оцінці майна для цілей застави. Тобто або фінансова установа набирає в свій штат оцінювачів, що в підсумку може істотно спотворювати кінцевий результат, або віддавати цю діяльність на аутсорсинг оціночним компаніям, отримуючи більш об’єктивний результат.